Зовнішньоекономічна діяльність нерезидентів в Україні

Вже майже рік діють зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які належно легалізували на території України відокремлені підрозділи (в тому числі постійні представництва) і станом на 01.01.2021 р. не перебували на обліку в контролюючих органах, зобов’язані були подати документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Податкового кодексу (Закон України від 17.12.2020 р. №1117 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування»).

Отже, починаючи з 2021 р. взяттю на облік у контролюючих органах підлягають всі постійні представництва, які легалізовані на території України як відокремлені підрозділи, без реєстрації постійних представництв платниками податку на прибуток та за загальними правилами постановки на облік відокремлених підрозділів.

Відповідно до пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво з метою оподаткування прирівнюється до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

З приводу цих змін було достатньо роз’яснень з боку Державної податкової служби України, а також експертних думок українських спеціалістів в оподаткуванні. Однак не було жодного аналізу питання, як такі зміни вплинули на ведення зовнішньоекономічної діяльності нерезидентів та їх постійних представництв.

Аналізуючи зовнішньоекономічну діяльність нерезидентів та їх постійних представництв, важливо проаналізувати та відповісти на такі питання:

Чи може нерезидент бути імпортером в Україні?
Чи можуть нерезиденти відкрити банківський рахунок і придбати валюту в Україні?
Чи може нерезидент зареєструватися платником ПДВ?
Як проводити платежі за поставку товару в Україну (на постійне представництво чи на нерезидента)?

З метою визначення ролі підприємства в міжнародному ланцюгу постачання товарів у ст. 12 Митного кодексу України (гл. 2. Авторизований економічний оператор) міститься поняття «імпортер» – підприємство, яке на підставі укладених ним безпосередньо або через посередника (комісіонера, агента, консигнатора тощо) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснює імпорт товарів з переміщенням їх через митний кордон України, незалежно від митного режиму, в який поміщуються такі товари.

Водночас у ст. 4 Митного кодексу України міститься поняття «декларант» – особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Можливість здійснювати декларування товарів є визначальною у процесі ведення зовнішньоекономічної діяльності з українськими суб’єктами господарювання. Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, декларантами мають право виступати:

при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного укладеного резидентом договору – резидент, який або від імені якого був укладений цей договір;
в інших випадках – особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларантами можуть бути тільки резиденти, окрім деяких випадків переміщення товарів через митний кордон України. Згідно зі ст. 4 Митного кодексу України (пп. «г» п. 50), відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб з місцезнаходженням на території України, які здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України, вважаються резидентами.

Таким чином, нерезидент може здійснювати ввезення товарів на митну територію України та їх декларування через свій відокремлений підрозділ (представництво) з місцем розташування на території України. Тобто своє право бути імпортером нерезидент реалізує через своє постійне представництво.

Для здійснення повноцінних господарських операцій з використанням постійного представництва важливо впевнитися в можливості розрахунків з українськими покупцями за поставлений товар та перевірити таку можливість як в іноземній, так і в національній валюті.

Чинне законодавство України дозволяє нерезидентам-юридичним особам відкривати в банківських установах України поточні та вкладні рахунки в іноземній валюті та/або у гривні. Така можливість передбачена в Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженій Постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 р. №56).

Юридичні особи-нерезиденти, відповідно до Постанови НБУ №5 від 02.01.2019 р., мають можливість здійснювати певні операції з іноземною та національною валютою, перелік яких зазначений у п. 127, 128 цієї Інструкції (у тому числі торгівля іноземною валютою). Можливість використовувати поточний рахунок, зокрема, для придбання іноземної валюти (як для юридичної особи-нерезидента, так і для його постійного представництва) також передбачається цією Інструкцією. Зокрема, у п. 11 Інструкції №5 зазначено, що юридичні особи-нерезиденти та фізичні особи-нерезиденти здійснюють купівлю іноземної валюти в межах залишку коштів у гривнях на власних поточних рахунках (окрім інвестиційних рахунків) на підставі заяви/доручення про купівлю іноземної валюти.

При цьому за поточними рахунками в іноземній валюті юридичних осіб-нерезидентів здійснюються, серед іншого, такі операції:

розрахунки з резидентами за експорт/імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу/оплатної передачі);
сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
переказ коштів з/на власних(і) рахунків(и) цього нерезидента, відкриті в банках України/за кордоном;
переказ коштів з/на поточних(і) рахунків(и) інших нерезидентів-юридичних осіб в Україні;
переказ коштів з/на рахунків(и) інших нерезидентів за кордоном;
торгівля іноземною валютою;
переказ коштів на/з поточний(ого) рахунок(ку), відкритий(ого) власному представництву в Україні;
розрахунки з митними, податковими та іншими органами у випадках, передбачених законодавством України.

За поточним рахунком у національній валюті юридичної особи-нерезидента здійснюються, серед іншого, такі операції:

розрахунки з резидентами за експорт/імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу/оплатної передачі);
сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
переказ коштів з/на власних(і) рахунків(и) цього нерезидента, відкритих(і) в банках України та за кордоном;
переказ коштів з/на поточних(і) рахунків(и) інших нерезидентів-юридичних осіб в Україні;
переказ коштів на/з поточний(ого) рахунок(ку), відкритий(ого) власному представництву в Україні;
переказ коштів митним, податковим та іншим органам у випадках, передбачених законодавством України.

Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 180 Податкового кодексу України, платником ПДВ є будь-яка особа, що відповідає визначеним критеріям з цієї статті. Визначення особи в розумінні платника ПДВ міститься у п. 14.1.139 Податкового кодексу України. Зокрема, такою особою може бути постійне представництво нерезидента, яке ввозить товари на митну територію України. Отже, юридична особа-нерезидент не підлягає реєстрації як платник ПДВ, а може вести діяльність через своє постійне представництво з можливістю такої реєстрації.

Чинне законодавство передбачає право нерезидента перераховувати кошти між ним та постійним представництвом в обидві сторони. Однак такі перерахування мають свої особливості. У разі цільового фінансування постійного представництва таке фінансування не визнається доходом, допоки представництво не здійснить витрати, пов’язані з таким фінансуванням. У такому випадку цільове фінансування визнається доходом в ті періоди, коли здійснюються цільові витрати. Таким чином, у разі перерахування коштів до постійного представництва останнє у платіжному доручені повинно чітко зазначати мету, з якою перераховуються кошти, тобто умови витрачання цих коштів. Якщо фінансування не є цільовим, то такі кошти визнаються доходом в повному обсязі. Перерахування коштів з постійного представництва нерезиденту здійснюється в межах залишку коштів на рахунку постійного представництва як результат господарської діяльності на території України або повернення раніше отриманих коштів.

Отже, господарська діяльність нерезидента в Україні здійснюється через постійне представництво. Тобто постійне представництво виступає імпортером товару в Україні та лише після випуску товару у вільний обіг продає його українському суб’єкту господарювання.

Спеціально для Юридичної газети

Автор: Герман Тасліцький,

адвокат, керуючий партнер Delta International Services