Електронні технології і договірні відносини у сфері МТ

24 жовтня 2019 р. на сайті Уряду з’явилося повідомлення про схвалення законопроекту, що має на меті скасувати заяву України до Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року. Кабмін, зокрема, ініціював відмовитися від заяви, зробленої під час приєднання до цієї Конвенції, якою укладення зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів було дозволено лише в письмовій формі. Як зазначив Міністр юстиції в повідомленні, на сьогодні такий підхід не відповідає законодавству України, яке дозволяє укладати контракти не лише в письмовій, а й в електронній формі.

Зміни, запропоновані до законодавства, відкривають шлях для розвитку ділових відносин між суб’єктами ЗЕД на новому рівні.
Законодавче врегулювання в цій сфері додатково допоможе встановити певні механізми взаємодії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з контролюючими органами в разі переміщення товарів на територію та з території України. Запуск програмних систем взаємодії сприятиме прискоренню виконання формальностей державними органами.

Так, потребує врегулювання питання взаємодії учасників міжнародних торгових відносин за допомогою телекомунікаційних технологій, як-от: укладення, виконання та припинення ЗЕДконтрактів.

На сьогодні у світі є чинною з 2005 року Конвенція Організації Об’єднаних Націй про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах. Конвенцію ухвалено як спробу практичного вирішення питань, які стосуються електронних засобів
зв’язку в контексті міжнародних договорів. Нею встановлено основні принципи обміну електронними повідомленнями під час виконання міжнародних договорів постачання товарів, як-от: визначення моментів відправлення й отримання, виправлення помилок у разі обміну інформацією. Її положення актуальні й нині.

Водночас її підписала й ратифікувала дуже мала кількість країн, а основні гравці міжнародної торгівлі її не використовують.

Проте час не стоять на місці, і у світі з’являються нові інструменти, які допоможуть утілити в життя сучасні вимоги до ведення міжнародної комерції. Насамперед це проект Міжнародної комерційної палати в межах всім відомих Правил Incoterms®.
Ідеться про smartINCOs – інструмент створення та використання цифрових контрактів купівліпродажу, таких, що “самостійно виконуються”. За словами його розробників, ці контракти схожі зі звичайними, але різняться тим, що мають цифрову складову, яка дає можливість сторонам уникнути помилок у разі укладення та виконання угод. Розробники цієї системи навіть дозволили здійснювати трансакції між сторонами за допомогою криптовалют, що поки що неоднозначно сприймається у світі.

Революційним є те, що ця система поєднує безліч GPS-маячків і сенсорів, установлених на шляху транспортування вантажу, що дає змогу відстежити весь процес його переміщення та проконтролювати, аби угоду було виконано відповідно до  погоджених умов.

Передусім це дуже важливо під час виконання контрактів у частині контролю якості й кількості товару. Своєю чергою, договірні відносини у сфері послуг із перевезення вантажів з 2008 року мають відповідне регулювання щодо використання сторонами електронних систем. Відтоді успішно діє так звана e-CMR, затверджена окремим Протоколом до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів про електронну накладну.

Користувачі цієї системи визнають, що її експлуатація має значні переваги над паперовими документами:
– у кілька разів зменшення часу на оброблення документів;
– прискорення адміністративної роботи, зокрема немає потреби у веденні архіву тощо;
– точність даних;
– зменшення кількості помилок у разі відвантаження товарів.
Доцільно зауважити, що ця угода повноцінно діє лише для 17 країн світу, серед яких великі країни ЄС – Франція, Іспанія, а також Туреччина, що має важливе стратегічне транзитне розташування.
Проте 5 лютого 2020 р. адміністративний комітет МДП погодив правки до цієї Конвенції з тим, аби винести на голосування країн-учасників новий додаток із нормами введення в дію повноцінного eTIR для всіх, хто підписав Конвенцію. Як очікується, ця революція системи МДП не лише забезпечить полегшену процедуру для транспортних компаній, а й надалі дасть змогу  використовувати систему МДП усіма митними адміністраціями. Для понад 75 Договірних сторін це є полегшенням адміністрування транзитних перевезень.
Узагалі сторони можуть самостійно вирішити, яку саме платформу їм використовувати під час укладення та виконання цифрових контрактів.
Найголовніше – обрати ту систему, яка гарантуватиме сторонам конфіденційність, безпеку та зручність у використанні. Вирішальним є взаємне визнання сторонами електронних цифрових підписів кожного, за допомогою яких вони, власне, спроможні створювати й виконувати свої зобов’язання.

Додатковою формою гарантії безпеки таких договорів є їх побудова на технологіях блокчейну. Звісно, сторони можуть використовувати для укладення й виконання договорів звичайну електронну пошту. Обмін електронними листами також може бути розцінено як намір сторін. На жаль, Україна поки що залишається осторонь цих процесів. Зміни в законодавстві, які напевне
очікуються, сприятимуть розвитку української комерції за більш сучасних умов.

Статтю опубліковано у виданні “Юрист & Закон” №06 від 20 лютого 2020 року.