Правове регулювання електронної торгівлі

04.11.2022

Завдяки глобальній цифровизації міжнародна торгівля в останні десятиліття зазнала значних змін. Завдяки Інтернету забезпечується такий масштаб торгівлі, який неможливо було б уявити в аналоговому світі.

Такі зміни надають малим та середнім підприємствам можливості доступу до нових ринків, а також значного розширення існуючих. З’являються нові методи конкурентного ведення бізнесу.

Таке поєднання можливостей електронних засобів комунікації із торгівлею в світі отримало назву e-commerce.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначає e-commerce як міжнародний продаж або купівлю товару чи послуги, що здійснюється через комп’ютерні мережі методами, спеціально призначеними для отримання або розміщення замовлень.

Історичний аспект.

Вважається, перші угоди, що мають ознаки e-commerce, були проведені на початку 70-х років минулого століття. Тоді студенти Стендфордського університету та Массачусетського технологічного інституту, використовуючи облікові записи в Arpanet, (військовий попередник Інтернету), ще до появи Amazon та eBay, вже займалися комерційною торгівлею.

Винахідником системи онлайн торгівлі, принципи якої використовуються й донині, став британець Майкл Олдріч. Він в 1979 році підключив модифікований домашній телевізор через домашню телефонну лінію до комп’ютера, що обробляє транзакції в реальному часі і таким чином створив нове комунікативне середовище («телешопінг»), з можливістю обміну повідомленнями, а також пошуку та розповсюдження інформації.

З того часу сталися великі зміни. Сучасні онлайн системи торгівлі дозволяють клієнтам шукати та купувати товари, не виходячи з дому чи офісу, збільшуючи доступ і зручність.

Пандемія коронавірусної хвороби призвела до буму онлайн-продажів, оскільки блокування тимчасово закрили магазини, а споживчі витрати перемістилися з послуг на товари. В 2020 році понад два мільярди людей купували товари чи послуги онлайн. Середня частка користувачів Інтернету, які робили покупки в Інтернеті, зросла з 53% у 2019 році до 60% після початку пандемії.

Статистика для семи країн, які разом складають приблизно половину світового ВВП (включно зі Сполученими Штатами та Китаєм), свідчить про те, що роздрібні онлайн-продажі в цих країнах значно зросли з приблизно 2 трильйонів доларів США у 2019 році, безпосередньо перед пандемією, до приблизно 2,5 трильйонів доларів США у 2020 році і 2,9 трильйонів доларів США у 2021 році. При цьому, на Китай припадає більше половини роздрібних онлайн-продажів у цих країнах, а на Сполучені Штати – ще 30%.

У 2019 році продажі 13 найбільших компаній електронної комерції, орієнтованих на споживачів, склали 2,4 трильйона доларів. Після початку пандемії COVID-19 у 2020 році цей показник різко зріс до 2,9 трильйона доларів США, а у 2021 році відбулося ще одне збільшення на третину, в результаті чого загальний обсяг продажів склав 3,9 трильйона доларів США.

Очікується, що глобальний ринок електронної комерції в 2022 році складе більше 5 трильйона доларів США. Два роки тому лише 17,8% продажів припадало на онлайн-покупки. Експерти очікують, що в 2022 році ця цифра досягне 21%. Далі зростання продовжиться і досягне 24,5% у 2025 року.

За даними прогнозів, до 2023 року роздрібні онлайн-продажі досягнуть 6,17 трильйонів доларів США, а веб-сайти електронної комерції займатимуть 22,3% від загального обсягу роздрібних продажів.

Україна згідно досліджень у 2021 році стала 65-м за величиною ринком електронної комерції з доходом у 1,1 млрд. доларів США (об’єм ринку складає більше 4 млрд. доларів США, що становить 2,6% ВВП країни). У 2021 році український ринок електронної комерції зріс на 27% у порівнянні із світовим темпом зростання на 15%.

Минулі оцінки вказували на досягнення обсягу ринку електронної комерції у понад 7 мільярдів доларів у 2025 році з річним темпом зростання 18,76 відсотка. Це найбільші показники серед країн Центральної та Східної Європи.

Нажаль на розвиток електронної комерції в Україні впливають об’єктивні чинники. Наприклад, це те, що Україна має найнижчий рівень проникнення інтернету в Європі – 65 відсотків (71,8% на початок 2022 року). І серед них лише 44 відсотків інтернет користувачів здійснюють покупки онлайн.

Але, найголовніше – це війна, яка призводить до знищення української економіки. В кінці лютого, березні та квітні 2022 року електрона комерція майже зникла в Україні. Доходи від неї впали на 87%.

Проте український ринок e-commerce вистояв, адаптувався до воєнного часу та почав відновлюватися. За оцінками, вже у травні обсяги почали наближатися до 80%, а у червні-липні становили 90% порівняно з довоєнними показниками.

Законодавче врегулювання.

Україна офіційно виконала свої зобов’язання за Угодою про асоціацію щодо електронної комерції (імплементація Директиви 2000/31/EC, електронний підпис, захист прав споживачів щодо електронної комерції та небажаних комерційних повідомлень). Разом з тим, за оцінками, імплементовані норми не завжди відповідають українській правовій системі, а також сама реалізація не завжди буває повною.

Наразі головним нормативно-правовим актом, який законодавчо регулює питання e-commerce в Україні є закон «Про електронну комерцію», ухвалений 3 вересня 2015 року. Історія його проходження в Парламенті налічує більше двох років. В подальшому до закону було внесено ще декілька змін.

Вказаний закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Закон визначає електронну комерцію, як відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру;

Закон також містить визначення електронної торгівлі, як господарської діяльності у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем.

В законі окремо зазначаються положення про особливих учасників у сфері електронної комерції – постачальників послуг проміжного характеру. До них закон відносить постачальників електронних комунікаційних послуг, операторів послуг платіжної інфраструктури, реєстраторів (адміністраторів), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інших суб’єктів, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Тобто за змістом закону учасником електронної комерції є також треті особи, які технічно супроводжують електронний правочин.

Цим законом вперше в цивільному законодавстві України було введено в обіг поняття електронного правочину (договору).

Вказані вище положення цілком узгоджуються із Директивою Європейського Парламенту 2000/31/EC (Директива про електронну комерцію), яка є основоположною правовою базою для онлайн-послуг в ЄС.

Разом з тим, відповідно до Плану дій щодо реалізації Угоди про асоціацію, Міністерство цифрової трансформації до 2023 року має розробити новий закон про електронну комерцію на основі зазначеної Директиви.

В ЄС тим часом з метою актуалізувати норми, що регулюють електронну комерцію, розробляють нове законодавство. В березні-квітні 2022 року було досягнуто політичної згоди щодо ухвалення на заміну діючим законодавчим актам двох нових – Закону Про цифрові послуги та Закону Про цифрові ринки. В липні 2022 року ці законопроєкти були ухвалені Європейським парламентом.

Україною в рамках законодавчої імплементації в питаннях електронної комерції також зроблено чималі кроки – в 2021-2022 роках прийнято закони «Про медіацію» (набрав чинності), «Про платіжні послуги» (набрав чинності), «Про хмарні послуги» (набрав чинності), «Про віртуальні активи» (не набрав чинності).

Попри вже діючі закони залишаються не усунутими чинники, які впливають на подальший розвиток сфери електронної комерції в України.

Експерти виділяють серед інших, зокрема, масштабну контрабанду та подальший перепродаж товарів через інтернет-магазини, що створює несправедливі умови на ринку через суттєво нижчу ціну на контрабандний товар. Також, підкреслюють недосконалу систему захисту прав споживачів, у випадку їх порушення під час здійснення покупки через Інтернет.

Шалений розвиток онлайн-платформ вимагає докорінної зміни законодавства країн, а також активних дій держави щодо захисту інтересів всіх учасників електронної комерції.

Залишається актуальним вирішення проблем торгівлі та обміну нелегальними товарами, послугами та контентом в Інтернеті. Деякі онлайн-сервіси також зловживають своїми можливостями для поширення дезінформації та для інших шкідливих цілей. Розвиток законодавства сприятиме викоріненню цих явищ.

Україна не має лишатися осторонь цих процесів. Вітчизняний розвиток електронної комерції стимулюватиме економічне зростання і інвестування українськими компаніями в інноваційні технології, а також зможе посилити конкурентоспроможність української промисловості.

Спеціально для Юрист і Закон

Автор: Олег Щербак

адвокат, експерт з митної справи Delta International Law