Чи стануть обіцянки про привабливість NCTS для бізнесу черговим приводом для «закручування гайок» суб’єктам ЗЕД?
Нещодавно Міністерство фінансів України опублікувало проєкт постанови про внесення змін до порядку надання забезпечення митних платежів щодо товарів, які переміщуються територією України транзитом. Ці зміни стосуються всіх (за дуже обмеженими виключеннями) імпортерів і певної категорії експортерів товарів, та призведуть до фінансових наслідків, які навряд чи можна назвати сприятливими для бізнесу, особливо для дрібних компаній.
Якщо коротко, то при імпорті приблизно 250 товарних позицій з понад 1000, за якими кодуються товари для митних цілей, під час переміщення від кордону до митниці, де планувалось розмитнення, необхідно надавати забезпечення митних платежів у розмірі всіх податків, що сплачуватимуться при імпорті (тобто мито, акциз, ПДВ). Станом на сьогодні ці товарні позиції включають, в основному, харчові продукти і продукти рослинного та тваринного походження, алкогольні напої та тютюнові вироби, нафта і газ та супутні продукти, фармацевтичні товари, косметичні засоби та товари для особистої гігієни, деяку продукцію хімічної та лісопереробної промисловості, одяг, побутова техніка, автомобілі тощо. Забезпечення можна надавати шляхом авансової оплати суми податків на рахунок митниці, або ж придбавши гарантію фінансового посередника, яка коштує в середньому до 0,5% від суми митних платежів.
Мінфін наразі пропонує розширити цей перелік, охопивши ним 100% товарних позицій, тобто всі товари, які переміщуються внутрішнім транзитом по території України. Це означатиме, що імпортери таких товарів, як, наприклад, вироби з чорних і кольорових металів, з гуми, скла, іграшки, інструменти та вимірювальні прилади, будуть зобов’язані перед ввезенням товарів подбати про забезпечення митних платежів – або сплативши авансовий платіж, або оформивши фінансову гарантію у посередника. На додачу до цього, переробників давальницької сировини це теж торкнеться – адже, відповідно до Митного кодексу, забезпечення митних платежів стосується всього внутрішнього транзиту, а реекспорт товарів після переробки вважається внутрішнім транзитом від митниці оформлення до пункту пропуску, де товари виїжджають за межі України. Таким чином, всі суб’єкти ЗЕД зіштовхнуться з необхідністю розміщувати авансові платежі на митниці наперед або ж платити додаткові 0,5% за гарантії. Питання викликає і спроможність існуючих посередників справитись з припливом нової клієнтури – станом на сьогодні, таких фінансових гарантів в Україні 10. Якщо взяти до уваги, що за 2021 рік Держмитслужба зібрала 403 млрд грн митних платежів, тобто понад 1.1 млрд грн щодня, критичною є фінансова стабільність кожного з фінансових гарантів – адже, виходячи з офіційної статистики, щодня необхідно буде покривати гарантіями сотні мільйонів чи й мільярд гривень.
Загалом, питання певного посилення контролю за транзитними переміщеннями можна вітати з точки зору запобігання порушенням, тому що на практиці дійсно трапляються випадки, коли товари, на які не надавалось забезпечення, зникають по дорозі до розмитнення (наприклад, є епічна історія з вантажними напівпричепами, які імпортер продавав з коліс одразу, як тільки виїхав з пункту пропуску). Але викликає питання співмірності заходів, які пропонує Мінфін, та чи взагалі є правильним механізм реагування, коли через поодиноких порушників вартість ведення зовнішньоекономічного бізнесу зростає на рівному місці.
До чого ж тут NCTS, запитає уважний читач? А до того, що наміри Мінфіну можуть мати і дещо інше пояснення, ніж просто бажання посилити контроль за транзитом товарів.
Так, в кінці листопада 2021 року в Україні побувала попередня оціночна місія щодо приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту та NCTS. Точні деталі звіту місії невідомі, але повзуть чутки, що зі сторони європейських партнерів прозвучали запитання щодо надзвичайно низького залучення бізнесу до етапу Національного застосування – за даними Мінфіну, з 17 березня 2021 року до кінця року в системі NCTS було подано 1300 транзитних декларацій, що складає трохи більше ніж 5 декларацій в день. Місяцем раніше, тобто в листопаді, Держмитслужба звітувала про лише приблизно 450 транзитних декларацій.
Такий приріст активності викликає неабиякі підозри щодо панічного бажання забезпечити зростання кількості учасників системи, а відповідно – несподівану зацікавленість Мінфіну в створенні для NCTS переваг порівняно з звичайним транзитом. Нагадаємо, що NCTS передбачає можливість зменшення розміру забезпечення аж на 70% від початкової суми гарантії, і таке спрощення, за обіцянками Держмитслужби, можна отримати навіть до того, як Україна почне міжнародне застосування NCTS, лише після подання 50 транзитних декларацій в системі. Погодьтесь, важко відмовитись від враження, що Мінфін хоче зацікавити український бізнес використанням NCTS…шляхом «закручування гайок» для інших можливостей. Тим більше, що Мінфін був помічений в використанні подібних методів і раніше – так, завдяки баченню інституту «авторизованих економічних операторів» у виконанні Мінфіну, можливість подання попередніх декларацій типу ЕА, що давали хоча б примарну можливість розмитнення «з коліс», з листопада 2022 року стане недосяжною для всіх суб’єктів ЗЕД, крім АЕО, а їх в Україні з літа 2020 року аж 1 (одна) компанія. Але АЕО та його перспективи – предмет детального аналізу окремої статті.
І наостанок, до практичного питання, а що ж робити далі звичайним суб’єктам ЗЕД? Звичайно, проєкт постанови ще не прийнято, тому до нього можна подавати свої зауваження, самостійно або через профільні асоціації, в (марних) сподіваннях, що Мінфін візьме до уваги думку бізнесу. Також можна вже зараз зареєструватись на Порталі трейдера і почати опановувати всі премудрощі подання транзитних декларацій Т1UA (спойлер – процедура поки що складніша, ніж звичайні «ПП-шки»/»ПД-шки»). І, як альтернативний варіант, ви також можете подумати про перенесення митного оформлення в пункт пропуску – адже за чинними положеннями Митного кодексу, суб’єкт має право самостійно обрати митний орган для митного оформлення своїх товарів, а у разі оформлення в пункті пропуску (які, до того ж, працюють 24/7) – відсутній транзит, а отже, ніякого забезпечення митних платежів не потрібно. Однак, і цей варіант складно назвати панацеєю, враховуючи те, що стан інфраструктури для митного оформлення товарів у більшості пунктів пропуску Держмитслужби заслуговує на окреме загальнодержавне «Велике будівництво».
Автор: Роберт Зелді,
адвокат, партнер АО Delta International Law