fbpx

Не рідкі випадки розсилання Держмитслужбою листів митницям (наприклад, № 15/15-04-03/7/2060 від 16.05.2023р., № 15-04/115 від 01.02.2023 р.), в яких з посиланням на статтю 68 Митного кодексу України, з метою забезпечення єдиних підходів щодо класифікації товарів згідно вимог Гармонізованої системи опису та кодування товарів надаються роз’яснення щодо тлумачення термінів (вірності перекладу), які вживаються в текстових описах товарних угрупувань, затверджені Митним тарифом України.

При цьому, такими роз’ясненнями можуть змінюватися в програмно-інформаційному комплексі ДМСУ як відомості про код товару, так й опис позиції, підпозиції тощо. Отже, виникає ситуація, коли такими листами Держмитслужба змінює класифікацію товарів або підхід до класифікації проте зазначеного в  Митному тарифі України, інших нормативно-правових актах з питань класифікації.

Результатом використання викладеної в таких листах позиції Держмитслужби, стає використання таких листів як джерела права під час контролю правильності класифікації та/або пропозиція митниць суб’єктам ЗЕД самостійно зробити виправлення “помилок” в раніше оформлених митних деклараціях з урахуванням нового “бачення” щодо класифікації.

З логіки Держмитслужби, такі листи повинні враховуватися як митницями, так й суб’єктами ЗЕД при класифікації товарів та визначенні тарифного і нетарифного регулювання.

Чи можна погодитися з таким підходом?

Так, дійсно, Законом України Про митний тариф України визначено, що якщо в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. І це вірний підхід, коли виникає спір між суб’єктом ЗЕД і державою в особі Держмитслужби – залучення першоджерела для встановлення істини.

Але, постає питання, щодо повноважень Держмитслужби і способу, яким виправляються виявлені неточності в Митному тарифі або Поясненнях до УКТ ЗЕД безпосередньо Держмитслужбою.

Відповідно до Положення про Державну митну службу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Та, відповідно до покладених на неї обов’язків здійснює ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджено Постановою КМУ від 21 травня 2012 р. N 428. Для виконання функцій з ведення УКТЗЕД Держмитслужба має право:

1) одержувати в установленому порядку від центральних органів виконавчої влади необхідну інформацію;

2) залучати фахівців центральних органів виконавчої влади та наукових установ до роботи з ведення УКТЗЕД.

Пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Із аналізу цих норм можна дійти висновку, що під веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності законодавець, в першу чергу, розуміє а) розроблення та затвердження (наказом ДМСУ) пояснень до УКТ ЗЕД та б) розроблення деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні (з урахуванням загальноприйнятих правил класифікації товарів у Гармонізованій системі), яка проводиться на рівні дев’ятого і десятого знаків товарного коду з метою забезпечення захисту національного товаровиробника шляхом вжиття заходів з тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності та вдосконалення статистичного обліку та здійснюється за поданням центральних органів виконавчої влади).

Отже, класифікація товарів здійснюється відповідно до Закону України Про митний тариф України з використанням Пояснень до УКТЗЕД, як одного з допоміжних робочих матеріалів, що запроваджуються в Україні з метою забезпечення однакової інтерпретації і застосування УКТЗЕД, та які затверджуються наказом ДМСУ.

Як встановлено статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чи достатньо листа Держмитслужби, щоб змінити зазначене в цих нормативно-правових документах? Питання навіть не риторичне.

Аналіз наслідків видання подібних листів за минулі роки (починаючи з 2014 року) дає право стверджувати, що жодні подібні зміни (уточнення) щодо класифікації товарів викладені в листах Держмитслужби не були своєчасно інкорпоровані до діючих нормативно правових актів, але були враховані при прийнятті нових редакцій Митного тарифу України і Пояснень до УКТ ЗЕД.

Аналіз судової практики, пов’язаної з оскарженням рішень про визначення коду товару та/або податкових повідомлень-рішень показав відсутність спорів, в яких митні органи посилаються, в якості підстави зміни коду товару, саме на подібні листи Держмитслужби. А це є добрий знак для підприємств при прийняті рішення та оцінці наслідків самостійної зміни коду товару по митним оформленням які завершено, виключно на підставі листів Держмитслужби.

Цікавим з цього приводу є рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/26283/21. Згідно з описом справи, Київська митниця ДФС винесла рішення про визначення коду товару і змінила код товару проте зазначеного декларантом саме на підставі того, що нею було встановлено неточність змісту опису товару на рівні категорії коду товару в Митному тарифі проте Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Суд не погодився з митницею саме тому, що в Митному тарифі виявлено неточність перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою не в назві позицій, підпозицій, а в назві категорії Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

В свою чергу, той самий суд в Рішенні від 30.11.2022 по справі № 640/1840/22 зазначив, що відповідно до ч. 4 статті 3 Митного кодексу України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Зміна відповідачем підходів до класифікації товару, раніше застосованих під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу «належного урядування».

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23.09.1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Таким чином, допоки виявлені Держмитслужбою невідповідності перекладу текстів, зміни в підходах класифікації не відображено відповідно в Митному тарифі України чи Поясненнях до УКТ ЗЕД, такі листи так і залишаються інформаційною довідкою про певну позицію Держмитслужби з питань класифікації, але застосувати яку, не порушуючи діючі нормативно-правові акти неможливо.

Автор: Герман Тасліцький

адвокат, керуючий партнер
Delta International Services