Повернення товарів, транспортних засобів, що були тимчасово вилучені у справах про порушення митних правил. Ключові аспекти.

Метою цієї статті є розкриття основних аспектів процедури повернення товарів, що були вилучені під час провадження справ про порушення митних правил.

Розуміння алгоритмів та механіки повернення вилученого майна за такими справами є важливим для бізнесу та його діяльності. Адже ефективне управління цим процесом – складовий фактор успіху та, як наслідок, стабільності й конкурентоспроможності.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності бізнес стикається із численними викликами, серед яких ризик вилучення товарів у справі про порушення митних правил. Отже, визначимося з термінами.

По-перше, треба розуміти, що вилучення товарів, у сенсі процедури, про яку зараз йтиме мова, не є конфіскацією. Зокрема, відповідно дост. 465 Митного кодексу України конфіскація – це адміністративне стягнення за порушення митних правил, яке полягає в примусовому вилученні товарів і транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 МКУ, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Згідно зі ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Однак ст. 508 МКУ, а саме п. 4 ч. 2 цієї статті, передбачена можливість тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, та документів на них.

Відповідно до п. 3 ст. 461 МКУ вилученню підлягають:

– товари, транспортні засоби комерційного призначення – безпосередні предмети порушення митних правил,

– товари, транспортні засоби зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), які використовували для приховування товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю,

– транспортні засоби, які використовували для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Винятком є транспортні засоби комерційного призначення, які використовують лише для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених згідно із законом. Такі транспортні засоби вилученню не підлягають.

Отже, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів до них – це процесуальна дія у справі про порушення митних правил, під час якої в обов’язковому порядку складають протокол.

Основні засади тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів визначено ст. 511 МКУ.

Зокрема, ч. 2 цієї статті передбачено випадки, коли тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення, є обов’язковим. А саме в разі порушень митних правил, передбачених такими статтями:

– частина 6 статті 470 МКУ (Перевищення строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення в Україні, видача їх без дозволу митного органу або втрата);

– частина 3 статті 471 МКУ (Недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під установлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами);

– стаття 472 МКУ (Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення);

– стаття 473 МКУ (Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання);

– стаття 476 МКУ (Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності);

– частина 6 статті 481 МКУ (Перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування);

– стаття 482 МКУ (Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем);

– стаття 483 МКУ (Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю);

– стаття 484 МКУ (Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю).

Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів, допускається також у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси.

Як бачимо, коло осіб, щодо яких може бути застосоване тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів до них, досить широке.

Додатково зазначимо, що до тимчасового вилучення товарів транспортних засобів за аналогією з конфіскацією застосовують положення ч. 3 ст. 465 МКУ, де вказано, що конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у ч. 3 ст. 461 МКУ, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Важливо пам’ятати, що відповідно до ч. 4 ст. 511 МКУ тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені в протоколі або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги й особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів. Повнота й точність під час оформлення цього документа запобігають можливому виникненню непорозумінь у майбутньому, в тому числі й у разі здійснення повернення тимчасово вилученого майна. Тому дуже важливо, щоб протокол був складений професійно та докладно, з урахуванням усіх необхідних деталей та вимог законодавства.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до ст. 511 МКУ, можуть зберігатися на складах митниці, що передбачено пп. 4.2.7 п. 4.2 розд. IV Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627 (далі – Порядок № 627).

Цим Порядком також урегульовані вимоги до складу митниці, визначені засади роботи завідувача складу, врегульовані питання розміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі митниці, питання оцінки таких товарів, визначений порядок проведення операцій із цими товарами, прописані строки зберігання та порядок видачі таких товарів і транспортних засобів зі складу митниці тощо.

У цій статті ми детальніше зупинимося саме на етапі безпосереднього повернення тимчасово вилучених товарів, але потрібно розуміти, що така дія є частиною більш складного процесу, в якому всі етапи, як-от: вилучення, розміщення на складі, оцінка та контроль на етапі зберігання, є важливими та взаємопов’язаними. Контроль на кожному із цих етапів значно знизить можливі ризики під час повернення тимчасово вилученого майна та забезпечить більш швидке й комфортне повернення до звичайних бізнес-процесів.

У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, виносить одну з таких постанов:

– про проведення додаткової перевірки;

– про накладення адміністративного стягнення;

– про закриття провадження у справі.

З моменту набуття постановою суду законної чинності, яка передбачає повернення товару, у власника товару або уповноважених ним осіб, а також осіб, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними за дотримання умов, передбачених МКУ та Порядком № 627, з’являється право повернути тимчасово вилучені товари зі складу митниці.

Відповідно до ст. 242 МКУ та п. 9.1 Порядку № 627 товари можуть бути видані лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Видачу зі складу митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначеним вище особам здійснюють за умови подання на ім’я уповноваженої особи відповідної заяви/звернення, у якій зазначають поштову адресу та за наявності електронну адресу й контактний телефон заявника.

До заяви/звернення долучають документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи із низки визначених у п. 9.8 і п. 9.9 Порядку № 627.

Залежно від підстави та мети видачі до митниці, крім іншого, подають:

– належним чином завірену копію постанови у справі про порушення митних правил про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику;

– документи (митну декларацію або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно із заявленою метою;

– документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці;

– документи, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил (у разі якщо такий штраф накладено на особу, якій відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, підлягає поверненню товар або транспортний засіб комерційного призначення).

До документів, за якими видають товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до ст. 511 МКУ, зі складу митниці, належить також акт опису, оцінки й передачі майна та видаткова накладна.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 МКУ, якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 МКУ, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому в разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовують.

У розд. 10 Порядку № 627 прописані особливості видачі товарів зі складу митниці. Так, наприклад, у п. 10.3 зазначений порядок видачі товарів громадянину для вивезення (повернення) їх за межі митної території України. Це можливо тільки в тому пункті пропуску, через який їх увозили на митну територію України. У разі позитивного розгляду заяви громадянина товари повертають йому безпосередньо в зоні митного контролю пункту пропуску після їх митного оформлення для вивезення за межі України та відшкодування митниці витрат на зберігання відповідно до законодавства.

Окрему увагу потрібно звернути на строки зберігання, оскільки в разі повернення їх дотримання допоможе уникнути можливих несприятливих наслідків.

Як зазначено в ч. 4 ст. 240 МКУ та п. 8.6 Порядку № 627, тимчасово вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів із дня набрання законної сили відповідним рішенням.

При цьому, як зазначено вище, тільки в разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цього майна або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Тобто, якщо у справі в порушенні митних правил особу визнано винною, але не застосовано санкцію у вигляді конфіскації, то така особа повинна відшкодувати митниці витрати на зберігання.

Товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари – безпосередні предмети порушення митних правил, зберігають на складі митниці протягом строку, що починається з моменту їх розміщення на складі й закінчується за 45 днів до закінчення строку їх придатності.

Валюта України й іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів (ч. 7 ст. 240 МКУ).

У разі коли тимчасове вилучення було застосовано до товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, то згідно з приписами ч. 6 ст. 243 МКУ вони підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, – переробці, утилізації чи знищенню.

Якщо власник або уповноважена ним особа до закінчення строків зберігання не звернулася за товарами, транспортними засобами, що зберігаються на складах митних органів, вони підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння та користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніше як за 15 днів до закінчення строків зберігання (ч. 1 ст. 243 МКУ).

При цьому кошти, одержані від реалізації зазначених товарів після вирахування сум належних митних платежів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів й експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу (ч. 1 ст. 244 МКУ).

Якщо товари – безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучають для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

А якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації таких товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних митних платежів. Витрати, зазначені у ч. 1 ст. 244 МКУ, при цьому не відшкодовують і комісійну винагороду підприємству торгівлі не виплачують.

Власник товарів або уповноважена ним особа може отримати з рахунка митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років із дня реалізації товарів або з дня набрання законної сили рішенням суду по справі (ч. 6 ст. 244 МКУ).

Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховують до державного бюджету. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховують.

Валюта України, іноземна валюта, за якою власник або уповноважена ним особа не звернулися протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховується до державного бюджету (ч. 2 ст. 245 МКУ).

Підсумовуючи, зазначимо, що, на жаль, товар може псуватися під час зберігання, втрачати свої корисні властивості або навіть фізично може бути знищений.

Згідно зі ст. 239 МКУ та п. 1.5 Порядку № 627 митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею.

У випадках, якщо товари через свої властивості не могли зберігатися на складі митного органу й передавались на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів, таку відповідальність несе адміністрація цих підприємств.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

А відповідно до ст. 27 МКУ у разі, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів пов’язано з виплатою грошових сум, їх виплату проводять за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду або рішення митного органу вищого рівня про задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Ба більше, зважаючи на зміст ст. 30 МКУ, посадові особи й інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність під час виконання ними своїх службових (трудових) обов’язків, зокрема й в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну й іншу відповідальність згідно із законом.

Ми не застраховані від неприємностей та непорозумінь. Життя плине без нашого дозволу, безліч обставин знаходяться поза зоною нашого контролю, особливо якщо справа стосується здійснення підприємницької діяльності. Проте розуміння своїх прав та обов’язків, передбачених чинним законодавством, дозволяють значно зменшити коло невизначеності та впевненіше планувати майбутнє.

Опубліковано в ЮРИСТ & ЗАКОН, №18, 02 травня 2024

Автор: Анастасія Спіца
юрист, помічник адвоката АО “ДЕЛЬТА ІНТЕРНЕШНЛ ЛО”