Автори

Герман Тасліцький
Адвокат, Директор Delta International Services 

Олег Щербак
Адвокат 
з митних справ 

Криміналізація контрабанди. Чого чекати суб’єктам ЗЕД?

Президент України подав до Верховної Ради України як невідкладний законопроєкт № 5420 від 23.04.2021 року, в якому пропонує віднести до кримінальних правопорушень окремі склади з Митного кодексу України.

Зокрема, пропонується криміналізувати:

  • Контрабанду товарів (стаття 201-2 КК України), контрабанду підакцизних товарів (стаття 201-3 КК України), у значних, великих розмірах, або вчинених раніше судимою особою, за попередньою змовою з використанням влади, службового становища, або організованою групою, а так само спеціальний рецидив та повторність.
  • Недостовірне декларування товарів (стаття 201-4 КК України) у значних, великих, особливо великих розмірах, або вчинені за попередньою змовою зі службовою особою митного органу, або сприяння в будь-якій формі службовою особою митного органу вчиненню таких діянь з використанням влади чи службового становища, а так само спеціальний рецидив та повторність.

В законопроєкті пропонується також уточнити склад вже існуючих статей щодо контрабанди наркотичних засобів (стаття 201 КК України) та щодо контрабанди лісоматеріалів (стаття 201-1 КК України), визнавши кваліфікуючою ознакою «дії спрямовані на переміщення», замість «переміщення».

В частині підслідності нові склади кримінальних правопорушень будуть розслідуватися Бюро економічної безпеки України. До початку функціонування цього органу тимчасово ці склади будуть підслідні слідчим «податкової міліції».

В разі якщо під час розслідування буде встановлено вчинення таких правопорушень службовою особою митного органу, ці склади будуть підслідні НАБУ.

Аналіз цього законопроєкту дає уяву щодо того, які саме причини спонукали владу встановити кримінальну відповідальність, як саме влада буде боротися із контрабандою та що саме розуміється під цим явищем.

Цікавою, з цього приводу, є пояснювальна записка до законопроекту, якою законодавець обґрунтовує необхідність введення кримінальної відповідальності за імпортування товарів з приховуванням від митного контрою або за недостовірне декларування товарів. На наш погляд, головною тезою такої необхідності є таке: «…у рамках здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до Митного кодексу України, ураховуючи те, що судами закриваються справи із значною вартістю предметів правопорушень, митні органи не мають достатніх повноважень та не в змозі здійснити усі необхідні заходи, спрямовані на документування і доказування обставин вчиненого правопорушення, що в подальшому унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності». На думку законодавців, в межах адміністративного розгляду справи, митні органі не наділені достатніми процесуальними правами, які надали б їм можливість здійснити усі необхідні заходи щодо доказування адміністративного правопорушення.

Таким чином, замість того, щоб розширити повноваження митних органів, усунути умови, які не дають  їм в повній мірі проводити процесуальні дії, одразу пропонується найбільше суперечливе рішення – усіх саджати.

Хочемо звернути увагу на деякі нюанси законопроекту.

По-перше, звертає на себе увагу уточнення складів кримінальних правопорушень за всіма існуючими та майбутніми «контрабандними» статтями. Законодавець пропонує перенести закінченість злочинів з моменту фактичного переміщення товарів через митний кордон України (залишення зони митного контролю), на момент активної поведінки з переміщення – тобто на час перебування в зоні митного контролю.

На теперішній час законодавство вважає злочин з контрабанди (статті 201 та 201-1 КК України) закінченим у той час, як товар вже фактично переміщений за межі зони митного контролю, але на момент його перебування там і виявлення ознак цього правопорушення, закон відносить це до замаху на злочин. На цьому детально було наголошено в майже канонічній Постанові Пленуму ВСУ №8 від 2005 року з питань контрабанди. Там замах описувався як виявлення ознак правопорушення під час митного огляду, переогляду тощо у момент, коли товар ще не переміщений.

В запропонованій редакції статей замах на злочин пересувається у часі технологічно на етап до початку переміщення товару у зону митного контролю для проведення митного оформлення, коли ознаки кримінального правопорушення практично не виявляються. А закінчений злочин, виникає у момент виявлення ознак кримінального правопорушення під час переміщення товарів в зоні митного контролю або поза зонами митного контролю.

По-друге, боротьба із контрабандою доповнюється боротьбою із недостовірним декларуванням товарів, що по суті може розглядатися, як різновид контрабанди, оскільки внесення до митної декларації недостовырних відомостей щодо товару є його приховуванням від митного контролю.

По-третє, законодавець встановлює розмір шкоди з якої настає кримінальна відповідальність без будь-якої логіки.  Бо, практично ті самі кримінальні правопорушення, пов’язані з ухиленням від сплати податків мають зовсім інші розміри завданої шкоди для віднесення такого правопорушення до кримінального. Наприклад, сума не сплачених податків, з якої починається кримінальна відповідальність (значний розмір) за ст. 212 Кримінального кодексу становить – 3 405000,00 гривень, але за ст. 2014Кримінального кодексу – 147550,00 грн. При тому, що об’єктивні сторони кримінального правопорушення за обома статтями майже подібні – ухилення від сплати податків і зборів. Ще більш разюча диспропорція запропонована владою в ст. 2012ККУ, відповідно до якої, кримінальна відповідальність за переміщення товарів з приховуванням від митного контролю або поза межами митного контролю починається з суми 113500,00 гривень, що у середньому в податках становить 36320,00 гривень!!!

Отже, в запропонованій таблиці можна ознайомитися із кваліфікуючими ознаками в нових статтях КК України та розмірами грошових санкцій станом на 2021 рік. Питання: «Чи можна вважати пропорційним кримінальне правопорушення та відповідне покарання, та чи виконує запропоноване покарання свою мету – не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами»? – Залишимо відкритим.

СкладГрошовий еквівалент кваліфікуючої ознакиСанкціяГрошовий еквівалент
Стаття 201-2. Контрабанда товарів
1. Контрабанда товарів, тобто дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів (крім товарів, передбачених статтею 201-3 цього Кодексу), вчинена у значному розміріВід 113,5 тис. грн.карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

 

 

Штраф від 170 тис. грн. до 425 тис. грн.
2. Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 201, 201-1, 201-2, 201-3, 305 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням влади чи службового становища, або у великому розміріВід 681 тис. грн.караються штрафом від п’ятдесяти тисяч до сімдесяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майнаШтраф від 850 тис. грн. до 1,275 млн. грн.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групоюВід 113,5 тис. грн.караються позбавленням волі на строк від семи до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Стаття 201-3. Контрабанда підакцизних товарів
1. Контрабанда підакцизних товарів, тобто дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів (крім електричної енергії), вчинена у значному розміріВід 56,75 тис. грн. (крім електричної енергії)карається штрафом від двадцяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести роківШтраф від 340 тис. грн. до 680 тис. грн.
Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 201, 201-1, 201-2, 201-3, 204, 305 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням влади чи службового становища, або у великому розміріВід 454 тис. грн. (крім електричної енергії)караються штрафом від сімдесяти п’яти тисяч до ста двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від шести до одинадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майнаШтраф від 1,275 млн. грн. до 2,040 млн. грн.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групоюВід 56,75 тис. грн. (крім електричної енергії)караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна
Стаття 201-4. Недостовірне декларування товарів
Недостовірне декларування товарів, тобто внесення до митної декларації недостовірних відомостей або ненадання при митному оформленні за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари та/або транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають обов’язковому декларуванню і випускаються у вільний обіг, якщо такі дії призвели або могли призвести до неправомірного зменшення чи звільнення від сплати митних платежів у значних розмірахВід 147,55 тис. грн.карається штрафом від десяти тисяч до сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадянШтраф від 170 тис грн. до 289 тис грн.
Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 201-4, 212 та
212-1 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели або могли призвести до неправомірного зменшення чи звільнення від сплати митних платежів у великих розмірах
Від 737,75 тис. грн.караються штрафом від сорока п’яти тисяч до шістдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такогоШтраф від 765 тис. грн. до 1,105 млн. грн.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони призвели або могли призвести до неправомірного зменшення або звільнення від сплати митних платежів в особливо великих розмірахВід 1 589 тис. грн.караються штрафом від дев’яноста п’яти тисяч до ста двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майнаШтраф від 1,615 млн. грн. до 2,040 млн. грн.
Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені за попередньою змовою зі службовою особою митного органу, або сприяння в будь-якій формі службовою особою митного органу вчиненню таких діянь з використанням влади чи службового становищаВід 147,55 тис. грн.караються позбавленням волі на строк від п’яти до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна

 

Треба зазначити, що поняття недостовірного декларування в чинній редакції Митного кодексу України відсутнє. А так само відсутнє поняття «недостовірні відомості».

Митний кодекс України оперує поняттями «неправдиві відомості» (ст. 483 МКУ), а також «точні і достовірні відомості» (ст. 472 МКУ).

Водночас, недостовірними відомості очевидно мають бути ті, які не відповідають критерію «правдивості», тобто в яких спотворено сутність угоди, найменування, асортимент, вага, кількість чи вартість товарів тощо.

Окремо необхідно звернути увагу на запропоновану диспозицію ст. 2014КК України. За своєю структурою проєкт статті 2014КК України є переробленою статтею 472 Митного кодексу України з матеріальним складом – шкода державі у вигляді неодержаних митних платежів.

Стаття 472 МКУПроєкт статті 201-4 КК України (ч. 1)
Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон УкраїниНедостовірне декларування товарів, тобто внесення до митної декларації недостовірних відомостей або ненадання при митному оформленні за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари та/або транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають обов’язковому декларуванню і випускаються у вільний обіг, якщо такі дії призвели або могли призвести до неправомірного зменшення чи звільнення від сплати митних платежів у значних розмірах

Варто звернути увагу, що в запропонованому проєкті статті 2014КК України до кваліфікуючих ознак віднесено товари, які розміщуються саме у митний режим імпорту (випускаються у вільний обіг), відповідно до глави 13 МКУ. Тобто товари, які заявляються, наприклад, у митні режими «Тимчасового ввезення» або «Транзиту» не можуть бути предметами цього правопорушення, а отже склад цього злочину в такому випадку виключається. Передбачаєм, що у разі недекларування товарів при розміщені їх в інші режими, ніж режим Імпорту, митний орган буде продовжувати складати протоколи про порушення митних правил за ст. 472 МКУ.

Суб’єктом за цим злочином, з урахуванням статей 27, 28 Кримінального кодексу України, можуть бути особи:

  • які безпосередньо вносять відомості до митної декларації (особи, відомості про які містяться в гр. 54 митної декларації, громадяни в окремих випадках);
  • які безпосередньо надають митному органу відомості про товари під час митного оформлення (агент з митного оформлення, водій, громадяни тощо).
  • ті, які під час кримінального провадження можуть бути визнані співучасниками кримінального правопорушення (службова особа митного органу, посадова особа імпортера тощо).

Диспозиція цієї статті виписана на стільки «розмите», що кожна помилка в митній декларації, яка потягла зменшення митних платежів проте встановлених митним органом, може розглядатися через призму кримінального правопорушення.

З огляду на це, виникає таке відчуття, що знання митних процедур ініціаторами законопроєкту, обмежується перетином кордону та переміщенням товарів в аеропорту Бориспіль, тобто некомерційним товарооборотом. Бо запропонований законопроєкт, цілий клас професіоналів – співробітників підприємств, що здійснюють імпортування товарів в Україну та співробітників компаній митних брокерів, які надають послуги з митного оформлення, та складають і подають митному органу митну декларацію, ставить одною ногою на лаву підсудних. Погодьтесь, якщо фізична особа самостійно або за попередньою змовою групою осіб щось приховала в своєму чемодані або автомобілі та намагалася здійснити переміщення таких товарів з ухиленням від сплати митних платежів в повному обсязі та такі дії було виявлено під час митного контролю – це одна справа. Та інша, якщо посадова особа суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, на яку покладено здійснення декларування товарів митному органу, тобто, обробку документів від перевізника та нерезидента на товар, підготовку та подання митної декларації і здійснення митного оформлення в інтересах свого роботодавця, під час митного контроля митний орган встановлює якусь невідповідність, яка тягне збільшення сплати митних платежів. Ось, дві події, стаття та відповідальність однакова. А частіше, в другому випадку, відповідальність значно вище, бо сума митних платежів за одною митною декларацією може становить десятки мільйонів гривень.

Таким чином, давні намагання спеціалістів з митного права звернути законодавців до цієї проблеми, постають з новою силою. Бо, якщо «вчора» такі спеціалісти несли індивідуальну фінансову відповідальність, то тепер, вони можуть оказатися за гратами, не маючи до товару ні якого відношення (ані права власності, ані права використання).

 

Статтю опубліковано на Платформі ЛІГА:ЗАКОН від 20 травня 2021 року.