Криміналізація контрабанди

Президент України подав до Верховної Ради України як невідкладний законопроєкт № 5420 від 23.04.2021 року, в якому пропонує віднести до кримінальних правопорушень окремі склади з Митного кодексу України.

Зокрема, пропонується криміналізувати:

• Контрабанду товарів (стаття 201-2 КК України), контрабанду підакцизних товарів (стаття 201-3 КК України), у значних, великих розмірах, або вчинених раніше судимою особою, за попередньою змовою з використанням влади, службового становища, або організованою групою, а так само спеціальний рецидив та повторність.
• Недостовірне декларування товарів (стаття 201-4 КК України) у значних, великих, особливо великих розмірах, або вчинені за попередньою змовою зі службовою особою митного органу, або сприяння в будь-якій формі службовою особою митного органу вчиненню таких діянь з використанням влади чи службового становища, а так само спеціальний рецидив та повторність.

В законопроєкті пропонується також уточнити склад вже існуючих статей щодо контрабанди наркотичних засобів (стаття 201 КК України) та щодо контрабанди лісоматеріалів (стаття 201-1 КК України), визнавши кваліфікуючою ознакою «дії спрямовані на переміщення», замість «переміщення».

В частині підслідності нові склади кримінальних правопорушень будуть розслідуватися Бюро економічної безпеки України. До початку функціонування цього органу тимчасово ці склади будуть підслідні слідчим «податкової міліції».

В разі якщо під час розслідування буде встановлено вчинення таких правопорушень службовою особою митного органу, ці склади будуть підслідні НАБУ.

Аналіз цього законопроєкту дає уяву щодо того, які саме причини спонукали владу встановити кримінальну відповідальність, як саме влада буде боротися із контрабандою та що саме розуміється під цим явищем.

Цікавою, з цього приводу, є пояснювальна записка до законопроекту, якою законодавець обґрунтовує необхідність введення кримінальної відповідальності за імпортування товарів з приховуванням від митного контрою або за недостовірне декларування товарів. На наш погляд, головною тезою такої необхідності є таке: «…у рамках здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до Митного кодексу України, ураховуючи те, що судами закриваються справи із значною вартістю предметів правопорушень, митні органи не мають достатніх повноважень та не в змозі здійснити усі необхідні заходи, спрямовані на документування і доказування обставин вчиненого правопорушення, що в подальшому унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності». На думку законодавців, в межах адміністративного розгляду справи, митні органі не наділені достатніми процесуальними правами, які надали б їм можливість здійснити усі необхідні заходи щодо доказування адміністративного правопорушення.

Таким чином, замість того, щоб розширити повноваження митних органів, усунути умови, які не дають  їм в повній мірі проводити процесуальні дії, одразу пропонується найбільше суперечливе рішення – усіх саджати.

Хочемо звернути увагу на деякі нюанси законопроекту.

По-перше, звертає на себе увагу уточнення складів кримінальних правопорушень за всіма існуючими та майбутніми «контрабандними» статтями. Законодавець пропонує перенести закінченість злочинів з моменту фактичного переміщення товарів через митний кордон України (залишення зони митного контролю), на момент активної поведінки з переміщення – тобто на час перебування в зоні митного контролю.

На теперішній час законодавство вважає злочин з контрабанди (статті 201 та 201-1 КК України) закінченим у той час, як товар вже фактично переміщений за межі зони митного контролю, але на момент його перебування там і виявлення ознак цього правопорушення, закон відносить це до замаху на злочин. На цьому детально було наголошено в майже канонічній Постанові Пленуму ВСУ №8 від 2005 року з питань контрабанди. Там замах описувався як виявлення ознак правопорушення під час митного огляду, переогляду тощо у момент, коли товар ще не переміщений.

В запропонованій редакції статей замах на злочин пересувається у часі технологічно на етап до початку переміщення товару у зону митного контролю для проведення митного оформлення, коли ознаки кримінального правопорушення практично не виявляються. А закінчений злочин, виникає у момент виявлення ознак кримінального правопорушення під час переміщення товарів в зоні митного контролю або поза зонами митного контролю.

По-друге, боротьба із контрабандою доповнюється боротьбою із недостовірним декларуванням товарів, що по суті може розглядатися, як різновид контрабанди, оскільки внесення до митної декларації недостовырних відомостей щодо товару є його приховуванням від митного контролю.

По-третє, законодавець встановлює розмір шкоди з якої настає кримінальна відповідальність без будь-якої логіки.  Бо, практично ті самі кримінальні правопорушення, пов’язані з ухиленням від сплати податків мають зовсім інші розміри завданої шкоди для віднесення такого правопорушення до кримінального. Наприклад, сума не сплачених податків, з якої починається кримінальна відповідальність (значний розмір) за ст. 212 Кримінального кодексу становить – 3 405000,00 гривень, але за ст. 201⁴Кримінального кодексу – 147550,00 грн. При тому, що об’єктивні сторони кримінального правопорушення за обома статтями майже подібні – ухилення від сплати податків і зборів. Ще більш разюча диспропорція запропонована владою в ст. 201²ККУ, відповідно до якої, кримінальна відповідальність за переміщення товарів з приховуванням від митного контролю або поза межами митного контролю починається з суми 113500,00 гривень, що у середньому в податках становить 36320,00 гривень!!!

Отже, в запропонованій таблиці можна ознайомитися із кваліфікуючими ознаками в нових статтях КК України та розмірами грошових санкцій станом на 2021 рік. Питання: «Чи можна вважати пропорційним кримінальне правопорушення та відповідне покарання, та чи виконує запропоноване покарання свою мету – не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами»? – Залишимо відкритим.