Чому офшорні компанії йдуть у минуле?

Глобалізація процесів впровадження стандартів податкової прозорості з кожним роком набуває все більших обертів. На сьогоднішній день високоподаткові юрисдикції,  не бажаючи миритися зі значним зменшенням податкових надходжень, активно впроваджують у свої правові системи все більше складних інструментів боротьби з уникненням від оподаткування за допомогою податкових гаваней (офшорних зон). Під впливом світової спільноти все більше держав вимушені приєднуватись до таких ініціатив, аби не потрапити в так звані «чорні» або «сірі» списки європейських країн.  Такі гучні антиофшорні ініціативи останніх років, як американська FATCA (Закон про податкову звітність по зарубіжним рахункам – Foreign Account Tax Compliance Act ), План ОЕСР / G20 BEPS (План з протидії розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування), прийняття  ЄС П’ятої директиви про протидію відмиванню коштів (5 AML Directive) затвердження Європейським Союзом в кінці минулого року «чорного» списку юрисдикцій, які не співпрацюють (non-cooperative jurisdictions) в області оподаткування, ознаменували собою перехід на якісно новий рівень у боротьбі з уникненням від оподаткування.

Трохи статистики:

згідно з даними дослідження Financial Secrecy Index – 2018, загальносвітовий обсяг незаконних транскордонних фінансових потоків оцінюється в діапазоні $ 1-1,6 трлн. Доларів США на  рік, а розміри розміщених в офшорних юрисдикціях і податкових гаванях активів досягають $ 32 трлн. Доларів США. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), в результаті застосування шкідливих податкових практик країни втрачають щорічно до $ 250 млрд податкових надходжень.

Що ж стосується безпосередньо Українських реалій, то за підрахунками міжнародної організації Global Financial Integrity, протягом 2004-2013 рр. з України в низькоподаткові юрисдикції виведено близько 116 млрд. доларів США. Частка зовнішньоекономічних контрактів, в рамках яких товар проходить через компанії, зареєстровані в податкових гаванях, перевищує 80%. За 2017 рік 27% прямих іноземних інвестицій в Україну мають кіпрське походження.

На цьому тлі питання щодо посилення контролю за операціями, що здійснюються з  компаніями, зареєстрованими в офшорних юрисдикціях, стало основним на повістці дня. 2018 рік ознаменувався декількома ключовими подіями: Організація економічного розвитку та співробітництва (ОЕСР) відзвітувала про перший автоматичний обмін інформацією, наприкінці року частина офшорних юрисдикцій внесла зміни до місцевого законодавства, які висувають нові вимоги до роботи  так званих «компаній без присутності» (Empty Shell Companies). Зміни вступили в силу з 1 січня 2019 року і нові вимоги повинні бути реалізовані сема протягом 2019 року.  Отже, бізнесу, який працює з офшорними компаніями з таких юрисдикцій, доведеться змінювати правила гри та реорганізувати свої бізнес-схеми відповідно до новацій у законодавстві.

Тож, з чого все починалось? Які нові правила і що чекає український та міжнародний бізнес?

«Чорний» список ЄС.

Одним із механізмів боротьби із офшорними юрисдикціями, з метою ускладнення використання таких юрисдикцій для бізнеса є механізм внесення юрисдикції до «чорного» списку. У грудні 2017 року ЄС завершив роботу над «чорним» списком юрисдикцій, які не співпрацюють у питаннях оподаткування. Особливістю «чорного» списку ЄС є те, що він став єдиним для всього Європейського союзу. Тобто самостійно вносити зміни до такого списку країни-учасники вносити не зможуть, але питання конкретних мір по відношенню до учасників списку буде вирішуватись кожною країною самостійно. Основною метою створення чорного списку ЄС було оголошено “встановлення справедливого і ефективного корпоративного податкового регулювання і захист Європи від агресивних схем міжнародного податкового планування”.

До чорного списку Євросоюзу потрапляють юрисдикції, які:

• мають “проблеми з податковою прозорістю” (тобто не беруть участь в міжнародному обміні інформацією);
• проводять так звану “Недобросовісну податкову політику” шляхом встановлення преференційних режимів оподаткування;
• не приєдналися до плану BEPS, і
• не планують робити ніяких дій для виправлення перерахованих вище “недоліків”.

Що означає, якщо країна знаходиться в чорному списку?

До таких країн можуть застосовуватись наступні важелі впливу:

• додаткове оподаткування операцій з резидентами цих країн,
• додатковий контроль податкових органів і додаткова звітність за такими угодами з резидентами цих країн.

У первинному варіанті списку, опублікованому 5 грудня 2017 року, перебувало 17 країн і територій. Станом на 9 листопада 2018 року їх залишилося п’ять:

Американські Віргінські Острови.

Американське Самоа.

Гуам.

Самоа.

Трінідад і Тобаго.

Крім чорного списку існує ще й так званий “сірий список”. У нього внесені юрисдикції, які взяли на себе зобов’язання виправити виявлені у них недоліки до кінця 2018 роки (деякі – до кінця 2019-го).

До чого ж тут «компанії без присутності»?

Значна частина бізнесу, з метою використання двосторонніх договорів про усунення подвійного оподаткування як інструменту уникнення від оподаткування, засновувала компанії у відповідних юрисдикціях, які по факту не здійснювали у таких юрисдикціях жодної діяльності а представляли собою тільки пакет установчих документів («компанії без присутності»). Власне кажучи, при такому трактуванні “компаніями без присутності” є більшість офшорних компаній.

Наразі, під тиском ЄС частина низькоподаткових юрисдикцій, аби не потрапити до «чорного» списку, та з метою боротьби з недобросовісним застосуванням «компаній без присутності» змушені були прийняти закони, які висувають вимоги щодо реальної діяльності (або Substance) резидентів своїх територій. Відповідні закони прийняли Бермуди, БВО, Кайманові Острови, острів Гернсі, острів Джерсі, острів Мен, Маврикій, Багамські і Сейшельські острови.

Що таке Real Economic Substance (або просто Substance)?

Substance – це сукупність ознак, притаманних звичайній діючій компанії, яка веде реальну господарську діяльність.

Substance має на увазі наявність у компанії наступних ознак:

• офісу (власного або орендованого);
• місцевого директора, який наділений відповідними повноваженнями для самостійного прийняття рішень;
• інших співробітників, відповідної кваліфікації;
• телефону / факсу;
• корпоративного сайту і сторінок в соціальних мережах.

Які нові правила і що чекає український та міжнародний бізнес?

Нове законодавство вводить вимоги про «економічну присутність» для всіх компаній, які є податковими резидентами відповідної юрисдикції. Тобто, компанії будуть зобов’язані відкривати місцевий офіс і набирати співробітників. Ця вимога стосується не всіх компаній, а тільки тих, чий бізнес пов’язаний з наступними видами діяльності: страхування, управління активами, фінансування і лізинг, штаб-квартира, перевезення, розподільний і сервісний центр, інтелектуальна власність, а також холдинги, які володіють і які отримують прибуток від компаній, що займаються перерахованими вище видами бізнесу.

Оскільки нове законодавство створювалось на вимоги ОЕСР, основні критерії наявності «економічної присутності» у законодавстві всіх юрисдикцій однакові, а саме:

• наявність приміщення офісу (власного або орендованого) і достатня кількість співробітників,
• фактичне управління її діяльністю з території юрисдикції реєстрації,
• адекватний розмір річних витрат на забезпечення роботи компанії.

Для нових компаній, що реєструються у відповідних юрисдикціях, правила діють з 1 січня 2019 року, а вже зареєстрованим компаніям на відкриття офісів і наймання співробітників надано термін до 1 липня 2019 року. За невиконання цієї вимоги будуть застосовуватися  санкції – від штрафів до викреслювання з реєстру компаній.

Наразі критерії наявності «економічної присутності» у більшості юрисдикцій є дещо розмитими: наприклад, відповідний закон на Джерсі зобов’язує компанії наймати «достатню», «адекватну» кількість співробітників, фізично присутніх на острові, а також передбачає наявність «адекватного» обсягу фізичних активів і витрат. У законодавстві на Бермудах, зазначено, що критерії «достатності» буде визначати регулятор.

Що ж робити бізнесу? Часу на роздуми насправді зовсім не залишилось – до червня 2019 року власникам доведеться прийняти рішення – створити реальний офіс, перереєструвати компанію в іншій юрисдикції або ліквідувати. Отже, якщо компанія вирішить залишитися, витрати на її утримання різко зростуть.

За словами деяких експертів, якщо укласти договір оренди, найняти директора (якому потрібно виплачувати зарплату і соціальні внески) і набрати співробітників, вартість такої офшорної компанії в деяких випадках може бути порівнянна з вартістю європейської. Виходить, що реєстрації активної компанії в Болгарії з корпоративним податком 10% або в Угорщині зі ставкою 10% буде більш цікавим рішенням.

Крім того, нові заходи все більше посилюють тиск на офшорні юрисдикції: реєстри компаній і їх бенефіціарів хочуть зробити публічними, з’явилися вимоги до ведення звітності, а тепер доведеться ще й бути реально присутніми в цих юрисдикціях.

В цілому, сьогодні без наявності «економічної присутності» і ведення бухгалтерської звітності вам не відкриють рахунок у багатьох банках світу, а без активної діяльності в країні реєстрації компанії ви не зможете користуватися перевагами угод про уникнення подвійного оподаткування.

Автоматичний обмін інформацією – звіт ОЕСР.

У 2018 році ОЕСР відзвітувала про перший автоматичний обмін інформацією: «86 країн, які погодилися обмінюватися один з одним податковою інформацією, близько 4500 разів передали один одному відомості». Доповідь описує стан обмінної системи на 22 листопада 2018 г. «Це віха, справжній успіх, початок нової ери в податковій прозорості», – пишуть автори доповіді, попереджаючи, що в найближчі місяці ще більше країн почнуть обмін даними.

Передумови автоматичного обміну інформацією

У 2010 в США році був прийнятий Закон FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act) . Суть його полягає в наступному: зарубіжні країни повинні відправляти регулярні звіти в американську податкову службу (IRS) про всіх рахунках американських громадян в цих країнах. Якщо якась країна відмовляється від цього, то всі доходи, отримані резидентами такої країни на території США, обкладаються американським податком на репатріацію прибутку (Withholding Tax) в розмірі 30%.

В країнах Європи, в рамках боротьби з агресивним міжнародним податковим плануванням, влада розпочала спроби налагодити ефективний обмін інформацією про реальних власників коштів в офшорах. Так з’явились Двосторонні договори про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreements – TIEA) та Міжнародна Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (The Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters), далі за текстом – “Конвенція MCMAATM”.

Однак в основу цих інструментів був покладений принцип «обміну інформацією за запитом» – коли податкові органи однієї держави подають запит на інформацію своїм колегам з іншої держави щодо окремих компаній, осіб або їх операцій. За таких умов ефективність цих інструментів виявилась не високою.

Отже, розробники законодавчих ініціатив країн Європи звернулись до принципів американського FATCA, який і став по суті прототипом Стандарту про автоматичний обмін інформацією.

Стандарт про автоматичний обмін інформацією був прийнятий ще в 2014 р, впровадити його зобов’язалися майже 100 країн. Майже всі вони, крім США, де працює система FATCA, і Кувейту, який переніс дату першого обміну на 2019 р зобов’язання виконали, вказує ОЕСР. Навіть країни, що розвиваються, які проводять обмін в експериментальному режимі, успішно стартували: наприклад, Азербайджан і Пакистан в 2018 р передали інформацію 33 і 40 державам відповідно і отримали дані від них.

За єдиним стандартом обміну (Common Reporting Standard, CRS) банки повинні надати податковим органам дані про стан рахунку клієнта, рух коштів за рік, залишках, а ті – передавати їх закордонним колегам.

Хто повинен збирати і передавати інформацію про рахунки?

Згідно CRS збирати і передавати своїм владі інформацію про рахунки для подальшого міжнародного обміну будуть всі фінансові установи, які оперують на території країн-учасників, а саме: банки, брокери, інвестиційні структури, деякі види страхових компаній.

Інформація буде збиратися про індивідуальні рахунки фізичних осіб і корпоративні рахунки компаній, трастів і приватних фондів.

Під автоматичний обмін потрапляє інформація про індивідуальні рахунки, якщо його власник-фізична особа є податковим резидентом юрисдикції, з якої здійснюється автоматичний обмін інформацією. Такі фізичні особи називаються «підзвітними особами» (Reportable Persons), а їхні рахунки – відповідно «підзвітними рахунками» (Reportable Accounts).

Корпоративні рахунки стають «підзвітними», якщо такі рахунки контролюються однією або декількома «підзвітними особами», або якщо вони контролюються так званою «пасивною нефінансовою структурою” (Passive Non-Financial Entity – NFE), яка в свою чергу контролюється «підзвітною особою». Під «пасивною нефінансовою структурою» мається на увазі будь-яка організаційно-правова форма бізнесу, більше 50% доходу якої генерується від пасивних доходів (холдинги, трасти, фонди).

Щодо кожного «підзвітного рахунку» буде збиратися і передаватись податковим органам наступна інформація:

Інформація про особу, що контролює «Підзвітний рахунок»:

– повне ім’я;

– адреса проживання;

– юрисдикція податкової резидентності;

– ідентифікаційний податковий номер;

– якщо рахунком володіє фізична особа – дата і місце його народження;

– якщо рахунок корпоративний – вся вищевказана інформація про кожну фізичну особу, яка фактично розпоряджається коштами на рахунку.

Фінансова інформація:

– валюта рахунку;

– поточний баланс;

– отримана виручка від активної комерційної діяльності;

– отриманий прибуток від пасивних операцій.

Варто зазначити, що CRS передбачає спеціальні заходи щодо збереження конфіденційності інформації, якою обмінюються держави. Зокрема, якщо конфіденційність інформації не може бути гарантована державою, то така держава не буде обмінюватися відомостями на автоматичній основі.

«5 анти-відмивна Директива» (5AMLD)

Останнім нововведенням у руслі боротьби за прозорість економіки стало прийняття «Директиви 2018/843 / EU Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про внесення поправок в Директиву 2015/849 / ЕU про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, а також про внесення поправок до Директив 2009/138 / EC і 2013 / 36 / EU» (5AMLD).

По суті цією Директивою були внесені правки до попередньої – четвертої Директиви, які також направлені на посилення заходів, направлених на боротьбу з агресивним податковим плануванням.

5AMLD. Основні моменти

1. Прозорість даних про бенефіціарів, що вирішили зареєструвати компанію в Європі.

Публічність реєстрів власників компаній і відкритий доступ для будь-якої зацікавленої особи. Попередня (Четверта) Директива дозволяла доступ тільки компетентним органам і «зобов’язаним суб’єктам». Національні реєстри бенефіціарів компаній країн-членів ЄС повинні бути розкриті до кінця 2019 року

2. Прозорість трастів і подібних до них структур.

Тепер до реєстру трастів необхідно вносити дані про бенефіціарне володінні (дані про засновника, довірчого власника, бенефіціара та інше). Доступ до таких даних отримують компетентні органи і «зобов’язані суб’єкти. Можливе отримання інформації іншою особою, при наявності «легітимного інтересу». Попередня (Четверта) Директива дозволяла вносити відомості тільки в разі, якщо довірча власність мала податкові наслідки.

Національні реєстри трастових компаній та інших довірчих структур повинні бути розкриті для уповноважених осіб на початку 2020 року.

3. Фінансові установи держав Євросоюзу більш не зможуть надавати анонімні банківські комірки, а нинішні власники таких сейфів повинні бути ідентифіковані (це необхідно зробити протягом 6 місяців після вступу закону в силу).

Попередня (Четверта) Директива забороняла анонімність рахунків і анонімність банківських розрахункових книжок. Ця заборона залишається чинною.

4. Поняття «зобов’язані суб’єкти» тепер включає провайдерів електронних гаманців і платформи обміну цифрових валют. Вони повинні ідентифікувати і перевіряти благонадійність клієнтів. У 5AMLD чітко визначено поняття «віртуальна валюта».
5. Компетентні органи фінрозвідки держав ЄС отримують більше можливостей щодо запитів, отримання і використання даних від «зобов’язаних суб’єктів».
6. Визначено перелік критеріїв для категорії високоризикових країн (які не перебувають у ЄС). Грошові перекази за участю громадян цих країн повинні бути під пильною увагою компетентних органів. Список високоризикових держав визначає Єврокомісія.

Що в перспективі?

Фахівці прогнозують повне знецінення офшорного бізнесу і появи альтернативних варіантів для вигідного ведення бізнесу. Офшорні юрисдикції під тиском європейської спільноти змушені будуть вжити всі необхідні заходи, щодо забезпечення прозорості ведення бізнесу на їх територіях, а з огляду на наявність штрафних санкцій за невиконання місцевого законодавства щодо реорганізації роботи офшорних компаній, власникам бізнесу уже сьогодні необхідно прийняти рішення щодо своїх компаній у відповідних юрисдикціях.

Крім того, очікується, що вступ в силу 5-й Директиви спричинить необхідність для власників грошових коштів і майна, що знаходиться в країнах ЄС, переглянути підходи до структурування активів, розміщених в країнах ЄС.

Для України наступним кроком у міжнародних процесах, направлених на прозорість ведення бізнесу, буде підписання угоди про автоматичний обмін інформацією. З огляду на зміни у валютному законодавстві, які вносились за останні роки, це вже не питання – це питання часу. У цьому контексті бізнесу необхідно вже сьогодні готуватись д декларування рахунків та активів.

Статтю розміщено у виданні “Вісник.Офіційно про податки” (від 31 січня 2019 року №4).